понеділок, 23 грудня 2013 р.

Сергій Безруков та його «Страсти по Емельяну» Або: «Професія актора – покликання чи стиль життя?» (за 2009-2010 роки)

     В університеті «Україна» відбулася дуже цікава зустріч. До університету завітав Сергій Безруков, відомий російський актор, народний артист Росії. Приводом для зустрічі стало вручення Сергію Безрукову нагороди у номінації «Кумир десятиріччя». Переможця обирали шляхом опитування серед студентів університету.

     Сергій Безруков зіграв сотні ролей в театрі та кіно. Серед найвідоміших – великі російські поети С. Єсенін («Есенин. История убийства») та О. Пушкін («Пушкин. Последняя дуель»); Ієшуа («Мастер и Маргарита»); Саша Бєлий («Бригада»), дільничний Павло Кравцов («Участок») та Сумрак («Каникулы строгого режима»).
     До Києва Сергій приїхав не лише для отримання нагороди «Кумир десятиріччя», а і на гастролі – з виставою «Страсти по Емельяну». Ця вистава була поставлена батьком актора, Віталієм Безруковим, за творами А. Чехова «Ведьма», «Канитель», «Хирургия». Головний герой вистави – кумедний дячок Омелян. Жанр вистави, як висловився сам Сергій – хохмодрама. Цей жанр був створений Віталієм Безруковим у 2002 році.
     Хохма, за словами Сергія Безрукова, це жарт, анекдот і…мудріст. «Страсти по Емельяну» – це, за визначенням актора, сплав гумору і драми, анекдота, жарту і мудрості. Це історія людських пристрастей. Кумедний дячок Омелян по ходу вистави співає духовні піснеспіви про душу, про Бога. Як говорить сам Безруков, у виставі є багато закодованих анекдотів, один із них – класична ситуація: чоловік, дружина, коханець. Хохмодрама, за словами актора, як наше життя, де поєднуються і радість, і горе. Герой вчиться прощати всіх людей, в тому числі і дружину і саме про це – вистава. Про реакцію на зраду, про прощення, про те, як пробачити, як повірити знову.
      Сергій настільки цікаво розповідав про виставу та інші складові свого акторського життя, що у присутніх студентів та журналістів не могли не виникнути запитання. Запитання були дуже цікаві. Не менш цікавими були і відповіді. Так, на запитяння про улюблений вірш С. Єсеніна Безруков просто прочитав вірш «Я прощаюсь с хулиганством». В голосі, в інтонаціях, в почуттях, які Безруков вклав у декламацію вірша, відчувалася його щира любов до поезії Єсеніна.
      Як уже говорилося, запитань до Сергія Безрукова було багато. Не втрималася і я:
– Ось Ви граєте такі різнопланові ролі: то Ви поет, то злочинець, що перевиховався. Вам не важко грати такі різнопланові ролі і чи легко переходити від одного образа до іншого?
– Прекрасно, коли є можливість постати в зовсім іншому амплуа, пограти в інше життя. – сказав Сергій і додав: - У мене є маленька перевага. Як актор, я можу дозволити собі пограти в інше життя. Я можу побути будь-ким. А от, якби Ви в цьому житті захотіли зіграти карного злочинця…. – таку відповідь на моє запитання дав Сергій Безруков і висловив своє ставлення до різнопланових ролей в житті актора (театр, кіно) та звичайної людини (реальне життя), адже в реальному житті вийти з ролі злочинця набагато важче.
    І ось, нарешті, настав кульмінаційний момент. Слово взяв проректор з виховної роботи університету «Україна» Олександр Сергійович Кривоносов. Він подякував Сергію за цікаву зустріч та вручив диплом лауреата номінації «Кумир десятиріччя» та саму нагороду – ексклюзивну скляну статуетку у формі скрипкового ключа, зроблену львівськими склодувами. Ексклюзивність полягає в тому, що за словами Олександра Сергійовича «скло повторити неможливо!» крім всього іншого, Сергій отримав у подарунок сувеніри з символікою університету.
     Присутні у аудиторії студенти теж не лишилися без подарунків. Всі, чиї запитання сподобались найбільше, отримали призи – квитки на виставу «Страсти по Емельяну» та диск Сергія Безрукова «Хулиган», на якому можна почути, як чудово актор читає вірші Сергія Єсеніна та співає пісні на вірші цього ж поета.
    Дві години, відведені на зустріч, минули дуже швидко – наче дві хвилини. Але вони, ці дві години, надовго запам’ятаються всім, хто цього чудового дня побував у головному корпусі ВМУРОЛ «Україна».

Немає коментарів:

Дописати коментар