Дара Корній: «Потрібно вжитися у свого героя. Тоді люди будуть тобі вірити»

25 листопада 2013 року у приміщенні бібліотеки Університету «Україна» відбулася зустріч з відомою українською письменницею, лауреаткою третьої премії всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова-2010» ДАРОЮ КОРНІЙ.

До «Горлиці» завітав Святий Миколай

18 грудня 2013 року відбулося чергове зібрання літературної студії «Горлиця». Студійці вже традиційно зібралися у затишній аудиторії 207 о 15 годині. Вели засідання Геннадій Горовий та Сергій Цушко – поети, члени Національної спілки письменників України (НСПУ), учасники літературного об’єднання НСПУ «Радосинь». Зустріч відбулася напередодні Дня св. Миколая, тож не обійшлося без приємних сюрпризів.

Океан Ельзи та його "Земля"

Нещодавно вийшов новий альбом гурту "Океан Ельзи", який називається «Земля». Новий диск було презентовано як на CD, так в Інтернеті, зокрема, на сайті «Яндекс-Музыка».

http://music.yandex.ua/#!/album/1137582

ВІДПОЧИНОК З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Світлана ПАТРА, студентський медіа-центр Університету «Україна».

Літо впевнено крокує Україною. Літо – це пора канікул та відпусток. Немає, певно, людини, яка б не мріяла потрапити влітку на море чи в інший затишний куточок, щоб відпочити, оздоровитися, набратися нових вражень. Люди з обмеженнями здоров’я – не виняток. Який він – «відпочинок з особливими потребами»? Чи легко людині з інвалідністю потрапити на омріяний курорт?

ФЕСТИВАЛЬ «ПОВІР У СЕБЕ»: ЦІЛЮЩЕ СПІЛКУВАННЯ ЮНИХ ТА ДОСВІДЧЕНИХ, 2012

Світлана Патра,

студентський Медіа-центр

Університету «Україна»

ФЕСТИВАЛЬ «ПОВІР У СЕБЕ»:

ЦІЛЮЩЕ СПІЛКУВАННЯ ЮНИХ ТА ДОСВІДЧЕНИХ

Студенти та випускники Університету «Україна» охоче поділилися життєвим досвідом і майстерністю з учасниками ХVIII обласного фестивалю творчості дітей та молоді з особливими потребами «Повір у себе».

Із 24 по 26 жовтня гостинна ворзельська земля вітала учасників та гостей ХVIII обласного фестивалю творчості дітей та молоді з особливими потребами «Повір у себе». Організаторами цього значного для Київщини свята був Київський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Фестиваль відбувся під патронатом губернатора Київщини Анатолія Йосиповича Присяжнюка та за активної підтримки Київського обласного осередку Партії регіонів.

Два фестивальні дні пролетіли як дві чарівні хвилини. Було все: і заняття в різноманітних гуртках, і яскраві концерти, під час яких діти і молодь представляли свої таланти. Серед учасників були як новачки, так і ті, хто вже не вперше на фестивалі, зокрема – юні поетеси Ірина Савекіна, Марина Томченко та золотий голос фестивалю «Повір у себе» – студент Університету «Україна» Костянтин Гордейчук.

Були і ті, хто буквально виріс на фестивалі. На цьогорічному святі «ветерани» фестивалю проводили свої майстер-класи для маленьких учасників. Серед них – Світлана Патра, Геннадій Горовий та Валентина Пересада. Діяло дуже багато цікавих гуртків, та хочеться відмітити чи не найпопулярніший серед учасників, а особливо – учасниць, гурток юних перукарів. Під час роботи цієї майстерні дівчата могли зробити гарні зачіски для святкового концерту.

Ще одне заняття, яке відбулося у рамках фестивалю «Повір у себе» – поетична майстерня, яку провів поет і журналіст, член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, Лауреат Міжнародної україно-німецької премії ім. О. Гончара, випускник Університету «Україна» Геннадій Горовий із міста Обухів.

Хлопці та дівчата обговорювали вірші своїх друзів, розмірковували над окремими аспектами віршотворення, вчилися аналізувати твір тощо. І у всьому цьому їм активно допомагав Геннадій як добрий учитель і досвідчений поет. Ось, що Геннадій говорить про роботу і завдання гуртка:

- Приємно здивувало, що саме цей гурток обрали не лише ті учасники, хто пише вірші, або ж колись їх писав, а й ті, хто ніколи й не намагався спробувати власні сили у поезії. Сподіваюся, наше спілкування зачепить у їхніх душах відповідні струнки, і вже на наступному фестивалі вони представлять нам свої поетичні доробки. Зрештою, це ж і є одним із головних завдань цього безперечно важливого заходу, дати дітям поштовх до самореалізації через творчість, дати їм можливість повірити у себе.

Родзинкою поетичного гуртка стало те, що він деякою мірою продовжив свою діяльність і після закінчення фестивалю. Геннадій Горовий надав усім бажаючим свої контакти, пообіцявши і в подальшому допомагати творчому зростанню юних поетів.

– Я справді бачу в декого з учасників гуртка певний потенціал. Якщо вони і надалі не полишатимуть цієї справи, то з часом можуть вирости в цікавих самобутніх поетів. Чого я їм і бажаю, – сказав наостанок Геннадій Горовий.

Хочеться вірити, що побажання Геннадія Горового таки справдяться і на українському поетичному небосхилі засяють нові яскраві зірочки, які розпочинали свій творчий шлях з фестивалю «Повір у себе».

Фестиваль «Повір у себе» став яскравою сторінкою життя кожного, хто хоч раз побував на цьому святі. Ось що говорить мама одного з учасників, Галина:

‒ Я ‒ мама, і виховую чудового синочка, якого дуже люблю. І, мабуть, так було потрібно, щоб мій син народився з вадою. Але, дякуючи Богу, це не дуже вплинуло на розвиток моєї дитини. Діма росте дуже добрим, розумним та талановитим хлопчиком. Він дуже гарно вишиває, малює, займається футболом. Нас із сином запросили на фестиваль «Повір у себе». Дякуючи організаторам, учасникам, волонтерам та спонсорам, ми на три дні забули про проблеми та негаразди, і поринули в люблячу та дружню атмосферу. Мій Дмитрик знайшов собі дуже багато друзів, із якими підтримує зв’язок. А мені як мамі було дуже цікаво поспілкуватися як з батьками, так і з учасниками. Це талановиті та розумні діти, які, незважаючи ні на що, живуть як повноцінні громадяни нашої держави. І кожен займається своєю улюбленою справою. Дякую всім, хто дбає про людей із особливими потребами, організовує такі фестивалі та допомагає їм розвиватися. Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Адже всі громадяни нашої країни мають право на активне й повноцінне життя.

Важко не погодитись із Галиною. Фестиваль «Повір у себе» дає дуже багато учасникам. Це і нові знайомства, і цінні поради, які дають досвідчені старші товариші, і відчуття потрібності не лише батькам, а й суспільству.

Закінчився фестиваль символічно – запусканням повітряних кульок та ліхтариків у небо. Випускаючи зі своїх рук ліхтарик та кульку, кожен із учасників загадав лише одне бажання – щоб фестиваль «Повір у себе» відбувався кожного року, щоб кожна дитина й молода людина з особливими потребами, що живе на Київщині, змогла потрапити на це чудове свято Віри, Надії та Любові.

джерело: веб-сайт Університету "Україна":

https://www.google.com/url?q=http://www.vmurol.com.ua/upload/Stud_jitta/Xydoj_samodiyalnost/Festivali_Uchast_i_peremogi/Povir_u_sebe_2012_REDAGOVANE.doc&sa=U&ei=0Rq3UuC9LqLl4wSs84GoDw&ved=0CAUQFjAA&client=internal-uds-cse&usg=AFQjCNFv8BlA7Ny1pYG1E3xiwlE3klGssA

"Вудка" чи "риба"?.. або Тренінги для батьків дітей із іналідністю як спосіб допомоги, 2012 рік

Світлана Патра,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

25 вересня у приміщенні дитячої поліклініки № 1 Подільського району м. Києва відбувся тренінг «Реабілітаційна, психологічна та соціальна підтримка батьків, які виховують дітей з ДЦП». Захід було організовано Асоціацією паліативної та хоспісної допомоги України. У програмі заходу було презентовано такі теми:

1. Обладнання для реабілітації дітей у домашніх умовах.
2. Особливості психоемоційного розвитку дітей та підлітків.
3. Навички ефективного спілкування з дітьми з обмеженими можливостями.
4. Практики психоемоційного розвантаження для батьків дітей з обмеженими фізичними  можливостями.
5. Організації Києва та області, які допомагають дітям із обмеженими фізичними можливостями.

Також у програмі тренінгу була презентація товарів для догляду за хворими торгових марок Seni та Bella. У рамках цієї презентації присутні на тренінгу батьки отримали невеличкі подарунки – памперси для маленьких та більш старших дітей, які, звичайно, дуже допоможуть малечі, оскільки деякі прояви хвороби пов’язані саме з потребами у таких товарах.

Однак, не подарунки були головними на тренінгу. Головними були поради, які давали виступаючі. Так, Роман Барабаш, лікар з лікувальної фізкультури дитячої поліклініки №1 слушно зазначив, що виховання та лікування дитини з ДЦП – велика й тяжка праця. І це, на його думку, повиннно стати способом життя. Іншим, але способом життя. Це важка ноша, хрест, від народження дитини і на все життя. Однак, є певні засоби, які допомагають полегшити реабілітацію таких діток у домашніх умовах. Так, Роман Барабаш розповідав, зокрема, про етапи рухового розвитку дитини – від народження і до 1 року. При ДЦП ці етапи дещо відстають у часі, однак показана модель рухового розвитку дитини дає певні підказки батькам про те, як реабілітувати дитину. Так, поки дитина не повертає голову і не сидить, про її вертикалізацію – становлення на ноги – та самостійне ходіння думати не доводиться. При ДЦП сигнали від головного мозку до периферії ідуть з порушеннями, тож потрібно направляти сигнали у зворотному напрямку.

Під час презентації було представлено багато цікавих пристосувань для реабілітації: це і різноманітні стільчики, і костюми «Гравітон» та «Гравістат». Вони мають різну ціну, однак, вивчивши під час тренінгів усі можливості таких пристроїв, родина, звертаючись, для прикладу, за допомогою до благодійного фонду, може чітко висловити свої побажання. А вміння чітко висловлювати свої побажання – дуже важливе.

Також під час тренінгу виступив психолог, який розповідав про особливості психоемоційного розвитку дітей та підлітків із ДЦП і давав поради батькам про те, як ефективно вирішувати психологічні проблеми дітей. Як виявилося, це дуже важливо для присутніх, оскільки у певний період життя підліток, фактично майже доросла людина, задумується про власну сім’ю, про кохання. Однак, багато батьків, що мають дітей із ДЦП, вважають, що створення сім’ї для їхніх дітей майже або зовсім неможливо. І тут важливо зрозуміти, чи дійсно дитина не може в майбутньому створити сім’ю з певних причин, чи всі проблеми – у побоюваннях батьків, часто – марних. Найголовніше завдання психолога – допомогти батькам і дитині вийти з цієї ситуації без конфліктів.

Наприкінці тренінгу Олександр Вольф, соціальний працівник Національної спеціалізованої дитячої лікарні «Охматдит», голова Асоціації паліативної та хоспісної допомоги, розповів присутнім про досвід Асоціації у справі допомоги дітям із ДЦП та іншими тяжкими захворюваннями, про організації та установи, які допомагають дітям із ДЦП та їхнім батькам і діють у Києві та області. Серед цих установ є як релігійні, так і громадські організації. Це, для прикладу, Національна асамблея інвалідів України, Фонд Петра Порошенка. Тобто, є ціла низка організацій, які хочуть допомагати дітям із особливими потребами. Просто, не всі батьки знають, якправильно звертатися за допомогою. Виявляється, це ціла наука, яку варто опанувати, оскільки від цього на 50, а то і 90 % залежить якість життя дитини. Для прикладу – прохання про допомогу, особливо повторне, повинне бути наполегливим, але коректним. Тобто, не потрібно кричати і плакати в кабінетах. Ліпше озброїтися інформацією, отриманою на подібних тренінгах, зокрема – юридичного характеру. А ще краще – зрозуміти, що якщо хтось відмовляє в допомозі – це не через те, що бракує совісті чи бажання, а від браку можливостей.

Такі тренінги дуже потрібні, оскільки, якщо згадати прислів’я про вудочку та рибку, вони дають батькам і дітям саме «вудочку», адже «риба» – гроші чи подарунки – колись закінчуються, а завдяки «вудочці» є змога здобути «рибу» самостійно.

автор: Світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна»

час видання: 2012

28/09/2012

Джерело: веб-сайт Університету "Україна":

http://www.vmurol.com.ua/index.php?idd=us_publication&group=11&us_publication=929

Інклюзивна освіта як засіб соціальної реабілітації дітей та молоді з особливими потребами, 2012 рік

Світлана Патра,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

В Україні та світі проживає дуже багато людей із особливими потребами. Серед них – 135773 дитини. Усі вони внаслідок вроджених або набутих захворювань і травм не можуть вести спосіб життя, доступний усім іншим громадянам. Обмеження здоров’я через порушення зору, слуху чи опорно-рухового апарату призводить до наявності особливих потреб у соціальній, медичній, культурній та освітній сфері.

Хто кого?.. Сучасні інтернет-технології, студенти з інвалідністю та українське село, 2012 рік

Світлана Патра,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

Монолог випускниці

Fashion Chance для особливих красунь

 Ще одна моя стаття на сайті Університету "Україна"

Як мала «Україна» великій Україні рекорд встановлювати допомагала або Співачка та викладач Університету «Україна» Світлана Мирвода долучилася до встановлення світового музичного рекорду

Світлана Патра,

студентський Медіа-центр Університету «Україна»

Свято мистецтва і краси (2010)

  Нещодавно до смт. Макарова, що у Київській області, з’їхалися гості з Баришівського, Таращанського, Обухівського, Кагарлицького та інших районів Київщини. Відзначали свято з розмахом – на всій території парку, що прилягає до стадіону, стояли кіоски з морозивом, солодощами, напоями. Було також багато розваг, серед яких – богатирські ігри (змагання з силового багатоборства важкоатлетів), зона лицарів (виступи клубів історичної реконструкції).

Казкове відображення реального світу

      Багато я прочитала книг за своє життя, зокрема – під час навчання в Університеті «Україна». Кожна із прочитаних мною книг залишила спогади, враження. Одні книги – перечитував і перечитував би, в інші – не хочеться більше й зазирати: різні книги траплялися мені.

Неймовірні повторення долі (рецензія на роман Я. Л. Вишневського "Повторення долі"

   Який же це цікавий момент, коли в руки потрапляє нова книга. Коли ти ніколи раніше не чув про цю книгу, чув лише про автора – і все. Коли ти не знаєш, про що книга, коли ти нічого не знаєш про книгу, крім її назви, імені автора і, можливо, сюжету, коротко описаного в анотації.

Натхнення або у пошуках заблукалої Музи

   Натхнення – невід’ємна частина творчості. Кожен митець чекає, коли прийде та єдина, без якої вірші – римований набір слів, а картина – лише рукотворне зображення дійсності. Чекає на музу – уособлення натхнення. Тож не дивно, що музу малювали, що їй складали молитви-прохання. Та іноді примхлива муза залишає бідолаху. А творити так хочеться. Ситуація погіршується іноді ще й тим, що творчість для когось – ще і робота. Так, у наш час на примхливу музу чекають не лише художники та поети, а і журналісти, науковці та… студенти. Так так, студенти. Адже щоб написати контрольну чи курсову, так, щоб викладач не сумнівався у її оригінальності, часом потрібно неабияке натхнення.

Попелюшка ХХІ століття

    Новий рік не за горами. Ось уже й грудень настав. Хоч і немає за вікном снігу та інших атрибутів зими, але в повітрі все більше і більше відчувається подих свята, подих Нового Року. То тут, то там запалюються новорічні ялинки. То тут, то там відбуваються передноворічні свята – ялинки для дітей, бали для молоді.

Врятовані мистецтвом

    Мистецтво – одна з найдавніших сфер діяльності людини. Навіть у первісних печерах були примітивні, а все ж малюнки. З давніх давен люди у піснях пізнавали навколишній світ та створювали свій власний – внутрішній. З давніх давен мистецтво передавало красу природи та красу людини. Не дарма говорять, що краса врятує світ. Вона постійно це робить, адже, дивлячись на неймовірної краси квіти, на дощ, який утворює неймовірний кришталевий феєрверк з води.

Фестиваль, на який ми так чекали

      Фестиваль «Повір у себе» - це та подія, на яку з нетерпінням чекали чи не всі діти та молодь з особливими потребами, які мешкають на Київщині. Раніше «Повір у себе» відбувався щороку, та через фінансові труднощі захід кілька років не проводився. Але тепер всі негаразди позаду, і для фестивалю настали часи процвітання та успіху. Принаймні, ми на це дуже сподіваємося.