Світлана Патра,
студентський Медіа-центр Університету «Україна»
25 вересня у приміщенні дитячої поліклініки № 1 Подільського району м. Києва відбувся тренінг «Реабілітаційна, психологічна та соціальна підтримка батьків, які виховують дітей з ДЦП». Захід було організовано Асоціацією паліативної та хоспісної допомоги України. У програмі заходу було презентовано такі теми:- Обладнання для реабілітації дітей у домашніх умовах.
- Особливості психоемоційного розвитку дітей та підлітків.
- Навички ефективного спілкування з дітьми з обмеженими можливостями.
- Практики психоемоційного розвантаження для батьків дітей з обмеженими фізичними можливостями.
- Організації Києва та області, які допомагають дітям із обмеженими фізичними можливостями.
Також у програмі тренінгу була презентація товарів для догляду за хворими торгових марок Seni та Bella. У рамках цієї презентації присутні на тренінгу батьки отримали невеличкі подарунки – памперси для маленьких та більш старших дітей, які, звичайно, дуже допоможуть малечі, оскільки деякі прояви хвороби пов’язані саме з потребами у таких товарах.
Однак, не подарунки були головними на тренінгу. Головними були поради, які давали виступаючі. Так, Роман Барабаш, лікар з лікувальної фізкультури дитячої поліклініки №1 слушно зазначив, що виховання та лікування дитини з ДЦП – велика й тяжка праця. І це, на його думку, повиннно стати способом життя. Іншим, але способом життя. Це важка ноша, хрест, від народження дитини і на все життя. Однак, є певні засоби, які допомагають полегшити реабілітацію таких діток у домашніх умовах. Так, Роман Барабаш розповідав, зокрема, про етапи рухового розвитку дитини – від народження і до 1 року. При ДЦП ці етапи дещо відстають у часі, однак показана модель рухового розвитку дитини дає певні підказки батькам про те, як реабілітувати дитину. Так, поки дитина не повертає голову і не сидить, про її вертикалізацію – становлення на ноги – та самостійне ходіння думати не доводиться. При ДЦП сигнали від головного мозку до периферії ідуть з порушеннями, тож потрібно направляти сигнали у зворотному напрямку.
Під час презентації було представлено багато цікавих пристосувань для реабілітації: це і різноманітні стільчики, і костюми «Гравітон» та «Гравістат». Вони мають різну ціну, однак, вивчивши під час тренінгів усі можливості таких пристроїв, родина, звертаючись, для прикладу, за допомогою до благодійного фонду, може чітко висловити свої побажання. А вміння чітко висловлювати свої побажання – дуже важливе.
Також під час тренінгу виступив психолог, який розповідав про особливості психоемоційного розвитку дітей та підлітків із ДЦП і давав поради батькам про те, як ефективно вирішувати психологічні проблеми дітей. Як виявилося, це дуже важливо для присутніх, оскільки у певний період життя підліток, фактично майже доросла людина, задумується про власну сім’ю, про кохання. Однак, багато батьків, що мають дітей із ДЦП, вважають, що створення сім’ї для їхніх дітей майже або зовсім неможливо. І тут важливо зрозуміти, чи дійсно дитина не може в майбутньому створити сім’ю з певних причин, чи всі проблеми – у побоюваннях батьків, часто – марних. Найголовніше завдання психолога – допомогти батькам і дитині вийти з цієї ситуації без конфліктів.
Наприкінці тренінгу Олександр Вольф, соціальний працівник Національної спеціалізованої дитячої лікарні «Охматдит», голова Асоціації паліативної та хоспісної допомоги, розповів присутнім про досвід Асоціації у справі допомоги дітям із ДЦП та іншими тяжкими захворюваннями, про організації та установи, які допомагають дітям із 
ДЦП та їхнім батькам і діють у Києві та області. Серед цих установ є як релігійні, так і громадські організації. Це, для прикладу, Національна асамблея інвалідів України, Фонд Петра Порошенка. Тобто, є ціла низка організацій, які хочуть допомагати дітям із особливими потребами. Просто, не всі батьки знають, якправильно звертатися за допомогою. Виявляється, це ціла наука, яку варто опанувати, оскільки від цього на 50, а то і 90 % залежить якість життя дитини. Для прикладу – прохання про допомогу, особливо повторне, повинне бути наполегливим, але коректним. Тобто, не потрібно кричати і плакати в кабінетах. Ліпше озброїтися інформацією, отриманою на подібних тренінгах, зокрема – юридичного характеру. А ще краще – зрозуміти, що якщо хтось відмовляє в допомозі – це не через те, що бракує совісті чи бажання, а від браку можливостей.
ДЦП та їхнім батькам і діють у Києві та області. Серед цих установ є як релігійні, так і громадські організації. Це, для прикладу, Національна асамблея інвалідів України, Фонд Петра Порошенка. Тобто, є ціла низка організацій, які хочуть допомагати дітям із особливими потребами. Просто, не всі батьки знають, якправильно звертатися за допомогою. Виявляється, це ціла наука, яку варто опанувати, оскільки від цього на 50, а то і 90 % залежить якість життя дитини. Для прикладу – прохання про допомогу, особливо повторне, повинне бути наполегливим, але коректним. Тобто, не потрібно кричати і плакати в кабінетах. Ліпше озброїтися інформацією, отриманою на подібних тренінгах, зокрема – юридичного характеру. А ще краще – зрозуміти, що якщо хтось відмовляє в допомозі – це не через те, що бракує совісті чи бажання, а від браку можливостей.
Такі тренінги дуже потрібні, оскільки, якщо згадати прислів’я про вудочку та рибку, вони дають батькам і дітям саме «вудочку», адже «риба» – гроші чи подарунки – колись закінчуються, а завдяки «вудочці» є змога здобути «рибу» самостійно.
автор: Світлана Патра, студентський Медіа-центр Університету «Україна»
час видання: 2012
28/09/2012
Джерело: веб-сайт Університету "Україна":
Немає коментарів:
Дописати коментар